Намисто багдадського купця

Однією із улюблених легенд українських істориків є легенда про «Намисто багдадського купця». Вона розповідає про справедливість князя Лева, сина короля Данила Галицького, на честь якого і назване наше місто. Після смерті батька він, очоливши престол, прославився серед жителів справедливістю, стриманістю, дбайливістю. Ще в давнину Львів був одним із основних торгівельних центрів. Тут були купці із країн Заходу і Сходу, привозили одні товари, звідси везли інші. Приїжджали продавці ще й із арабських країн. У легенді розповідається про купця

Абдурахмана із Багдада. Він привіз до Львова ладан, миро, найєнський перець, цинамон, гвоздику та інші товари. Продав усе, але залишилося дуже оригінальне намисто із дорогоцінного каміння, вправленого у золото. Щоб не везти його в Багдад, Абдурахман вирішив залишити намисто у знайомого львівського купця. Та велике було його здивування, коли, повернувшись за рік, він не міг одержати свій скарб. Крамар заперечував наявність намиста в нього, так стверджувала і його дружина. Заклопотаний Абдурахман жалівся на крамара до установ і судів, але ніхто не міг йому допомогти, бо не було свідків. Тоді вирішив Абдурахман звернутися до самого князя Лева. Коли сирієць потрапив на прийом до князя і виклав йому свій клопіт, той задумався над

тим, як справедливо вирішити цю справу. Немає жодного доказу про те, що купець залишив намисто саме тому крамареві. Через деякий час князь сказав сирійцю йти, а наступного дня чекати боржника у крамниці. Вранці наступного дня Абдурахман сів на порозі склепу, і хоч крамар його проганяв, він знов і знов повертався й чекав… Аж з’явився князь Лев на баскому арабському скакуні. Порівнявшись з крамницею, де сидів сирієць, князь звернувся до Абдурахмана з докором, чому той не зайшов до нього, запропонувавши зайти найближчим часом. Все це відбувалося у присутності багатьох людей, які чули розмову між князем і багдадським купцем. Почули її і крамар з дружиною. Перелякані, вони поспішили віддати сирійцю його намисто.

Наступного дня Абдурахман з‘явився до палацу князя Лева і на колінах дякував йому за допомогу. А Лев в свою чергу наказав схопити крамаря з дружиною і прибити до дверей крамниці, як пересторогу для всіх, хто намагався ошукати покупців. Ще розказували люди, що за князя Лева можна було покласти серед вулиці гаманець із грошима і, повернувшись наступного дня, застати його недоторканим.

Джерело Наступна