Лев-аптекар

Колись давно нашим містом правив князь Лев Данилович, син Данила Галицького. І взяв він собі за дружину Констанцію, доньку угорського короля Бели IV. Князь Лев ніжно кохав свою дружну, підтримував її та у всьому їй допомагав. Він звів храм, у якому його молода дружина могла б молитися. Цей храм зберігся дотепер, зараз це церква Івана Хрестителя. Згодом, за наказом Констанції, при храмі побудували монастир із лікарнею та першою у Львові аптекою. Констанція сама, разом із ченцями монастиря, виготовляла ліки. Часом приходив допомагати дружині і князь Лев. Ченці, сповнені поваги до князя, який не тільки правив містом та

князівством, а ще й займався аптечною справою, вирішили увіковічнити його і зробити скульптуру, яка б символізувала князя-аптекаря. Так з'явився лев із аптечною ступкою. Лев символізує князя Лева, а ступка – аптекарську справу. Кажуть, що мати такого Лева-аптекаря вдома – добра прикмета: усі ваші проблеми зникнуть, наче стерті у порох.

Чорнокнижник

У Львові мешкали не тільки купці та ремісники, але й славні чаклуни або чорнокнижники. Найславнішими з-поміж них був Григорій Лискевич, що жив наприкінці XVI століття й торгувавзаморським зіллям, корінням, восковими свічками, винами, ба навіть ліками.

Його камениця на вулиці Бляхарській, 8 називалася Криве коло, бо знаходилась вона в кінці крутої вулиці під Домініканами.У просторому кабінеті чаклуна всюди, де лиш оком не кинеш, – мензурки, колби, пробірки, слоїки, пуделочка, мішечки з зіллям, опудала чудернацьких птахів і, звичайно, книга. Тут пан Григорій займався альхемією, викликав духів, проводячи з ними тривалі бесіди, зустрічався з іншими чаклунами і робив свої дивні досліди, про які поняття не мала жодна жива душа. Для всіх міщан це був звичайний аптекар. І лише коли він помер і відкрито було його кабінет, Львів наповнився історіями й легендами про цього незвичайного чоловіка.

Господній знак

Колись на місці Вірменської церкви знаходився сад, в якому росли завезені з Вірменії дерева й кущі. Одне дерево давало такі плоди, що коли їх розкраювали впоперек, то вони завше показували хрест. То була айва.Багатий львівський вірменин Юрко Івашкович звернув увагу на це і розцінив як знак Господній. Коли вирішено збудувати на Вірменській вулиці церкву, то в основі плану поставлено форму грецького хреста, яку побачив Івашкович в розрізаній айві.