Biegne tramwaj brukowanem starym.

Sp?jrz, na niebe deszcz, zapewne dojrza?.

Kamienne lwy dumne pi?kne

Fascynuj?ce i chroni? Lw?w.
.

Ukrywa si? piesi pod parasolami,

W deszczu tym odbite ?wiat?о latarni,

І їх самотність – то моя сторожа,

І неповторність їх – то тільки Львів.

Я не біжу і не ховаюсь зовсім,

Лиш зачаровано стою серед ліхтарів,

В яких шукаю осколок щастя,

І так майстерно його криє Львів…

Стареньких вуличок вузенькі лабіринти…

І тут історія написана без слів.

Ну ось, - годинник зазвучав і треба бігти,

Тож як завжди: «До зустрічі, мій Львів!»…