Biegne tramwaj brukowanem starym. Sp?jrz, na niebe deszcz, zapewne dojrza?. Kamienne lwy dumne pi?kne Fascynuj?ce i chroni? Lw?w. Ukrywa si? piesi pod parasolami, W deszczu tym odbite ?wiat?о latarni, І їх самотність – то моя сторожа, І неповторність їх – то тільки Львів. Я не біжу і не ховаюсь зовсім, Лиш зачаровано стою серед ліхтарів, В яких шукаю осколок щастя, І так майстерно його криє Львів… Стареньких вуличок вузенькі лабіринти… І тут історія написана без слів. Ну ось, - годинник зазвучав і треба бігти, Тож як завжди: «До зустрічі, мій Львів!»… |
||
|
||
|
||